Работа с родителями

Методи батьківського контролю і виховання

Вчені-психологи визначили чотири основні методи родинного виховання дітей: автократичний, авторитетний і в той же час демократичний, ліберальний та хаотичний.

У чому ж полягають ці методи?

Автократичний — усі рішення, що стосуються дітей, приймають виключно батьки.

Демократичний (авторитетний) — рішення приймаються батьками разом із дітьми.

Ліберальний — при прийнятті рішення останнє слово, як правило, залишається за підлітком.

Хаотичний — застосовуються усі попередні методи в залежності від конкретної ситуації.

Найкращим для взаєморозуміння між батьками і підлітками є демократичний (авторитетний) метод виховання. Його можна вважати так званою «золотою серединою» між двома крайностями — авторитарним та ліберальним стилями. Цей стиль у найбільшій мірі сприяє формуванню у дитини самостійності, активності, ініціативи і соціальної відповідальності. Поведінка підлітка спрямовується у цьому випадку послідовно і разом із цим раціонально і вільно:

— батьки завжди пояснюють мотиви своїх вимог і заохочують підлітка до їх обговорення;

— батьківська влада застосовується лише у випадку необхідності;

— батьки цінують в дитині як слухняність, так і незалежність;

— батьки встановлюють правила і наполягають на їхньому дотриманні, але не вважають себе за непогрішимих осіб;

— батьки прислухаються до думки дитини, але не діють лише за її бажанням.

Демократичний стиль виховання найбільш позитивно впливає на підлітків. Батьки в таких родинах користуються владою, але виявляють своє піклування і дають добрі поради. Звичайною мірою дисциплінарного впливу є розмова з підлітком. У результаті в родині встановлюється атмосфера довіри, поваги і тепла. У дітей виховується самостійність, здатність у будь-якій ситуації приймати правильне рішення, товариськість і комунікабельність у відношенні ;і оточуючими.

Якими ж хочуть бачити підлітки своїх батьків? Як свідчать результати опитувань, проведених у різних країнах, підлітки мріють про таких батьків, які:

— цікавляться ними й готові допомогти, якщо потрібно;

— вислухають і стараються зрозуміти;

— дають відчути, що вони люблять своїх дітей;

— висловлюють своє схвалення;

— приймають підлітка таким, який він є — з усіма недоліками і помилками;

— довіряють дитині і вірять у її можливості;

— ставляться до підлітка як до дорослої людини;

— веселі, завжди у доброму гуморі, уміють створити теплу атмосферу вдома і подають гарний приклад.